Був винахідником, розробником та інтелектуалом: в Одесі попрощалися із загиблим військовим

Винахідник, розробник, знав три мови, ще підлітком він почав розробляти прилади для людей з вадами зору. Хлопець створив спеціальну соціальну мережу для незрячих. За цю розробку став переможцем у всеукраїнському конкурсі «Інноваційний прорив-2013». Все це про загиблого Героя Бориса Чубіна. Хлопцю було всього 24 роки. Сьогодні біля Дому офіцерів його провели в останній шлях. Про це повідомляє кореспондент 048.ua. Багато квітів, вінків та сліз. Сьогодні прощаються зі стрільцем, радіотелефоністом взводу снайперів, військовослужбовцем 59 окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка Борисом Чубіним. Хлопець з блискучим майбутнім пішов добровольцем у перші дні повномасштабного вторгнення захищати країну. Хоча у мирному житті, коли він був студентом Київського університету ім. Тараса Шевченка, він категорично не хотів йти на військову кафедру, оскільки взагалі заперечував усе, що пов’язано з війною, з насиллям, з чоботами. Він був інтелектуалом, — каже мама загиблого Тетяна Чубіна. “Військова спеціальність його не приваблювала взагалі ніяк, він не знаходив нічого інтелектуального, він не знаходив там нічого того, що б могло бути йому близьким. Але коли почалося повномасштабне вторгнення, почалася війна, він мені каже: «Мамо, я піду в ТРО». Я його відмовляла, він тільки закінчив університет”, — розповідає мама Бориса. У березні хлопець патрулював вулиці Одеси. Тетяна каже, що він затримав декілька диверсійних угруповань, які блукали вночі та знімали координати пересувань наших військових. Потім так сталося, що він став перекладачем в американських інструкторів. Й вони побачили в ньому великий потенціал. Великий потенціал як інструктора. Він був спеціалістом з бойової підготовки для штурму окопів та контрнаступу, — розповідає мати Бориса. “Він ходив сам зі своїми бойовими групами і вночі й вдень, й він ніколи не стояв ні за чиєю спиною. Й він першим йшов. Іноді координував “повітря – земля”. Й це емоційно було для нього складно. Казав, що це виснажливо, оскільки від його рішення залежить кожне життя… Я завжди ставила йому запитання: “Чому ти? Чому, маючи таку блискучу освіту, маючи такі великі горизонти, ти пішов в окоп солдатом воювати, а він відповів, що моє покоління виявилося сміливішим, більш гідним, ніж дуже багато поколінь, які жили до нас в Україні. Та тепер ми зі зброєю в руках захищаємо вас, щоб ви могли спокійно жити, ростити дітей та будувати своє мирне життя”, — згадує мати Героя. Побратим Бориса з позивним “Хуліган” знайомий з хлопцем з самого початку, як тільки він мобілізувався до їхньої бригади. “Борю всі любили та поважали. В будь-яку хвилину він, не дивлячись ні на що, підтримував своїх побратимів. Постійно був поряд. З ним можна було спілкуватися на будь-яку тему і для всієї бригади наразі це дуже велика втрата. Я навіть не знаю, що вам сказати”, — розповідає побратим. За годину до смерті Борис дав останнє інтерв’ю. Він сказав, що найтяжче на війні — втрачати своїх побратимів. “Хуліган” каже, що це правда, адже Борис важко переживав кожну втрату. “Через його руки проходили 80% мобілізованих хлопців, які нічого не розуміли взагалі у війні, яких він готував до кожного бою. Це в основному були штурмовики, а також піхота, які мали бути фундаментом для нашої боротьби з ворогом. Він давав їм сильні знання. І я думаю, що він зберіг багато життів, оскільки зараз приходять хлопці, які нічого не розуміють у військовій справі. Боря підіймав їх з колін та давав їм можливість іти у бій. Ви навіть не розумієте, скільки він життів врятував”, — каже “Хуліган” Військовий тримає у руках прапор їхньої бригади. Видно, що у чоловіка тремтять руки. Каже, що хоче передати його мамі загиблого на пам’ять від бригади. “Так сталося, що за 15 хвилин я від'їхав від точки прильоту “Іскандера”. Можна сказати, що я один з небагатьох, хто залишився живим або непораненим. Мені дуже шкода, що хлопці, які в групі з нами працювали, просто фізично не можуть приїхати сюди. Всі, наразі, лежать у лікарнях. Хто з менш тяжким пораненням, хто з важким. Але всі хлопці передають мамі дуже щирі співчуття. Всі, як не серцем, то розумом, всі з Борею. Я думаю, що від Дніпра до Луцька всі зі сльозами на очах будуть проводжати Борю в останній шлях”, — розповів “Хуліган”. Борис Чубін – один із перших магістрів освітньо-професійної програми "European Business Law" за програмою подвійного дипломування в рамках співробітництва між КНУ та KSU Kazimiero Simonavičiaus universitetas (Вільнюс, Литва)" Також військовий розробив додаток для смартфонів Garden club, який допомагав садівникам орієнтуватися, як і коли необхідно висаджувати різні рослини. Тепер йому завжди 24… Останнє інтерв’ю Бориса “Радіо Свобода”. Джерело: 048.ua