В Одесі розміщуються тисячі різних споруд та будинків, багато з яких мають історичну та культурну значимість. Деякі будівлі міста набули такої популярності, що навіть не потребують нагадування про себе.
Проте існує значна кількість архітектурних споруд, що вже забуті або не отримали належної уваги, хоча також несуть в собі цікаву історію.
Редакція 048.ua вирішила згадати історію та дізнатися, як з роками змінювалися деякі історичні локації в Одесі: більш та менш відомі для одеситів та гостей міста.
Будинок Дерибаса чи одна з найстаріших будівель в Одесі
В Одесі існує певна кількість старих будинків, що за своїм віком випереджають навіть вік самого міста.
Попри це, почесна назва найстарішого будинку міста поки що зберігається саме за будинком Дерибаса. Його збудували ще у 1798 році. Будівля має два поверхи, три фасади, що виходять на Міський сад, вулицю Дерибасівську та Гаванну.
Деякий час будинок належав родині Дерибасів та це ускладнювало відкриття будь-яких закладів чи установ у ньому, хоча охочих було багато.
Згідно з історією, Фелікс де Рібас передав свою ділянку Міському саду. Пізніше ділянка разом з будівлею перейшла у власність одного чоловіка – Соломона Ісаковича. Після його смерті будинок перейшов у власність його дружини Рашель.
У середині 19 століття жінка перетворила будівлю на культурно-розважальний центр, який дещо нагадував наші сучасні торговельні центри. Одесити відвідували різноманітні заклади (кав'ярні та кондитерські), які здобули популярність, оскільки в той час подібних закладів було мало. Насправді головною причиною було розташування в самому центрі старого міста.
В кінці ХІХ століття, а точніше в 1890-х роках, частину будинку викупила редакція газети "Південний огляд", яка успішно працювала декілька десятків років.
У 1913 році брати Уточкіни (Микола та Леонід), відкрили в цій будівлі свій кінотеатр під назвою "Кіно-Уточ-Кіно". Його неодноразово перейменовували з роками, наприклад, кінотеатр Маяковського та ще кілька інших назв. Спочатку брати викупили три кімнати, об'єднали їх, перетворивши це в один кінотеатр. Трохи згодом їм вдалося викупили весь будинок під облаштування розважального закладу.
У 1998 році в будівлі сталася пожежа, що практично знищила будинок, проте Уточкіни прийняли рішення реставрувати споруду. Таке рішення дало змогу відчинити кінотеатр наново та він працював ще 8 років. Після цього кінотеатр закрився, а на його місці відчинили кафе.
У сучасний час у будівлі працює кілька закладів: кав’ярня, ювелірний магазин та їдальня. Остання, до речі, зберегла легендарну назву – Уточ-Кіно.
Міський сад з уманським корінням
Всім відомий нині Міський сад Одеси насправді є одним з найперших в місті.
Сад створив Фелікс Дерибас у 1794 році, коли ця ділянка землі була у його власності. Збудувавши спочатку будинок, брат засновника Одеси помітив, що велика ділянка землі залишилася вільною, тож він прийняв рішення засадити її деревами. Для цього задуму він спеціально замовляв саджанці з Софіївського парку в Умані, а з Італії, Іспанії – рідкісні рослини. За садом доглядала ціла команда робітників, які систематично поливали дерева та обробляли ділянку.
Проте у 1806 році Феліксу бракувало фінансів сплачувати податки, тоді він безкоштовно віддав ділянку місту. Завдяки приділеній увазі, парк ще довго служив місцем прогулянок одеської еліти.
Перш ніж називатися Міським садом, цю ділянку звали по різному: Публічний сад, Казенний сад, Дерибасівській сад, сквер Джордано Бруно та інші.
Через кілька десятків років сад виглядав дещо занедбаний та тільки у 2007 році тут провели реконструкцію.
Тут провели реставрацію фасадів деяких будинків, проте головна задумка полягала в тому, аби сучасний парк мав максимально схожий вигляд з первісним. Цього ж 2007 року тут з’явився фонтан, що працює в теплу пору року та прикрашений мармуром.
Колишній гуртожиток для студентів з Індії
У 1840-х роках на місці сучасного Пасажу розміщувався будинок родини Крамаревих. Це був двоповерховий будинок купця першої гільдії Крамарева, він вважався одним з прикрас ранньої Одеси. Архітектура будинку відповідала стилю строгого класицизму. Саме тут відбулася перша виставка в Одесі, яку присвятили досягненням краю за часи правління Михайла Воронцова.
Трохи пізніше тут проживали деякі заможні та видатні особистості, наприклад Лев Пушкін (брат всім відомого поета) зі своєю дружиною.
У подальші роки на першому поверсі будівлі відчиняли різноманітні магазини: кондитерські, парфумерні, відома аптека Гаєвського, магазини з іграшками та інші.
Існує й інша назва будівлі – "Пасаж Менделевича". Річ в тім, що купець Мойсей Якович Менделевич у 1898 році придбав будинок. За кілька років тут провели кардинальний ремонт: відтепер споруда відповідала бароково-модерновому стилю.
В 1900 році в будівлі сучасного Пасажу сталася пожежа, внаслідок чого вона була пошкоджена.
Пізніше тут відчинили готель, що був справжньою візитівкою та головною пам’яткою міста.
Існує неофіційна версія, що на місці готелю деякий час існував гуртожиток для студентів з Індії, тобто номери здавалися в оренду під офісні приміщення чи окремі кімнати. Проте, згодом Пасаж продали в іншу власність та гуртожиток “прикрили”.
У наші дня Пасаж досі вважають однією з визначних пам’яток міста, оскільки його зовнішній вигляд практично не змінився за довгі десятиліття.
Всередині відчинилися заклади різного спрямування: кав’ярня, вінтажні магазини, магазини з національним одягом і таке інше.
Джерело: 048.ua
